Інститут прав людини Асоціації правників України запрошує на захід «Перехідне правосуддя та вразливі категорії населення: як побудувати системний підхід до політик відновлення» у межах Програми «Інфраструктура з прав людини для України (2025–2027)», яку реалізує Інститут Рауля Валленберга з прав людини та гуманітарного права (RWI) за підтримки Sida. 

Дата: 12 грудня 2025 року

Час: 16.00 – 18.00 за київським часом

Формат: online

Мова: українська та англійська (буде забезпечено синхронний переклад)

Список запрошених:

• Мінсоцполітики, Мін’юст, Офіс Омбудсмана, Координаційний центр підтримки потерпілих та свідків
• Представники громадських організацій, що працюють із потерпілими
• Правозахисники, юристи, психологи
• Експерти з перехідного правосуддя (ICTJ, ЄС, ООН)
• Дослідники та аналітики, що працюють з даними про вразливі групи

Довідково

Триваюча повномасштабна війна в Україні продовжує змінювати як характер шкоди, завданої українському суспільству, так і потреби людей, які постраждали від агресії. Якщо у перші роки війни увага держави та гуманітарних акторів була зосереджена на невідкладній підтримці, то сьогодні стає очевидним, що війна створила нові, набагато складніші та різноманітні категорії постраждалого населення. Ці категорії не обмежуються традиційними групами, визначеними законодавством чи соціальними програмами. Йдеться про людей, які роками живуть у стані хронічного стресу, пережили повторні переміщення, втратили близьких, перебували в полоні або тривалий час жили в умовах окупації чи активних бойових дій. До вразливих груп належать, зокрема, мешканці прифронтових громад, діти, чиє дитинство цілком формувалося в реальності війни, родини військових, що живуть у постійній невизначеності, цивільні особи, які роками перебували в полоні, ветерани з комплексною травмою та їхні родини, люди похилого віку, жінки, що стали єдиними опікунами дітей, та багато інших категорій.

Війна перейшла у фазу накопиченої травми. Після чотирьох років тривають не лише гострі, а й глибоко укорінені психологічні, соціальні та економічні наслідки. У суспільстві поширюються випадки комплексного посттравматичного стресового розладу, моральної травми, довготривалої втрати соціальних зв’язків, а також хронічної втоми та невизначеності. Діти, які прожили у війні свої найважливіші роки, стикаються з наслідками багаторічного стресу, що впливає на їхню поведінку, навчання, розвиток та соціальну адаптацію. Родини військових, особливо тих, хто перебуває у тривалому полоні, зник безвісти або загинув, живуть у стані затяжної травми.

Попри значний обсяг допомоги, підтримка постраждалих все ще залишається фрагментованою. Організації, які працюють із потерпілими, охоплюють різні групи, але ці зусилля не інтегруються у єдину картину. Держава скоріше реагує точково — через окремі програми або ініціативи, які не утворюють стійкої інфраструктури. У результаті виникає ситуація, коли допомога надається нерівномірно: одні групи отримують підтримку від декількох акторів, тоді як інші — фактично залишаються «невидимими».

Станом на 2025 рік Україна не має єдиної системи визначення категорій постраждалих від війни, методології оцінки вразливості, національного реєстру постраждалих або стандартів збору даних для розробки державних політик. Потреби потерпілих документуються розрізнено: різними відомствами, правозахисними організаціями, гуманітарними акторами, але без системної координації та аналізу. Через це формування політик у сфері відновлення, компенсацій, реабілітації та перехідного правосуддя ризикує ґрунтуватися не на доказах і реальних потребах людей, а на припущеннях.

Україна ризикує повторити помилки інших держав, де моделі перехідного правосуддя створювалися без належної уваги до реальних потреб людей, що призводило до втрати довіри, неефективності та відсутності результатів. Перехідне правосуддя для України повинно починатися не з інституцій чи процедур, а з людей, їхнього досвіду, травм, втрат і потреб. Саме тому першочерговим завданням є визначити, які саме групи є вразливими у контексті війни, зрозуміти, як саме на них вплинула агресія, і на основі цієї інформації формувати політики, орієнтовані на людину.

Питання до обговорення:

• Як Україна має визначити, які саме групи населення є вразливими в контексті війни?
• Які критерії — юридичні, соціальні, психологічні, економічні — повинні враховуватися? Чи має бути єдина методологія, і хто її має розробити?
• Які категорії постраждалих сьогодні залишаються “невидимими” у державній політиці?
• Які дані потрібно збирати про постраждалих групи, щоб мати реалістичну картину їхніх потреб?
• Як перейти від точкових гуманітарних або правових інтервенцій до системної політики підтримки потерпілих?
• Як забезпечити реальну, а не формальну участь потерпілих у формуванні політик перехідного правосуддя?

 Програма

Модераторка: Інна Ліньова, Директорка Інституту прав людини АПУ

15.00 - 15.15. Відкриття заходу:

Представник АПУ

Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини

Представник Мінсоцполітики

15.15 - 16.15. Обмін думками: вразливі категорії населення в Україні, визначення їх потреб та розробка комплексної державної політики

16.15 - 17.00. Загальне обговорення, напрацювання рекомендацій щодо комплексного аналізу впливу війни на вразливі групи населення.

____

Ця діяльність реалізується в межах Програми «Інфраструктура прав людини для України» (2025–2027), яка фінансується урядом Швеції через Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida), та реалізується Інститутом Рауля Валленберга з прав людини та гуманітарного права за участі Асоціації правників України як виконавчого партнера.