Партнер VB Partners Сергій Бойко переконаний: сфера WCC вимагає від адвоката одночасно бути юристом, аналітиком і кризовим менеджером, а справжня цінність формується не гучними кейсами. У розмові з Павлом Чернишуком, редактором видання «Юридична Газета», він пояснив, чому партнерство є завжди результатом довготривалого періоду, який реальний інструментарій впливу має ААУ та з чим наразі доводиться працювати адвокату.

— Цьогоріч ви стали партнером VB Partners. Як це вплинуло на ваші професійні пріоритети та роль у команді?

— Партнерство — це не про статус, а про відповідальність і те, як ти впливаєш на розвиток фірми. Я так само занурений у роботу над справами, але сьогодні моя роль ширша: розвиток команди та підтримка стандартів, які визначають фірму на ринку.

У VB Partners планка завжди була дуже високою. Для партнера недостатньо її просто тримати — потрібно постійно підвищувати: у підходах до роботи з клієнтами, дисципліні в команді, професійності молодших колег. Я пройшов шлях від адвоката до партнера всередині фірми та добре розумію, що саме формує якісне зростання. І сьогодні моє завдання — створювати для команди такі самі можливості розвитку, які колись були створені для мене.

— Що, на вашу думку, є ключовими умовами та рішеннями, які дають змогу адвокату дорости до рівня партнера?

— Партнерство — це завжди результат довготривалого періоду, а не одноразового успіху. Є кілька базових компонентів, без яких цей шлях просто не відбувається.

Перше — якість. У WCC будь-який крок має значення: від підготовки документів до комунікації з клієнтом. Усе впливає на позицію у справі та рівень довіри. Якість має бути стандартом щоденної роботи, а не разовим зусиллям.

Друге — відповідальність. Партнер — це не формальна роль, а готовність ухвалювати рішення, приймати виклики та вести команду вперед.

Третє — довіра. Вона не з’являється миттєво, а формується роками: результатами, професійною етикою, послідовністю рішень. Довіра клієнтів, колег у команді, ринку загалом — це фундамент партнерського рівня.

— Що сьогодні впливає на професійне зростання адвоката в практиці WCC?

— Сфера WCC стала значно складнішою та багатовимірною. Нині адвокат повинен поєднувати юридичну експертизу з розумінням економіки бізнесу, логіки оборонних контрактів і cross-border процесів. Підозри за кордоном, арешти активів, екстрадиції — це наше сьогодення, тому працювати доводиться в кількох юрисдикціях одночасно.

Справжня цінність формується не гучними кейсами, а здатністю вибудовувати стратегічну лінію захисту, прогнозувати розвиток подій і утримувати холодну голову в умовах тиску.

Сфера WCC вимагає від адвоката одночасно бути юристом, аналітиком і кризовим менеджером, який працює на перетині права, економіки, репутаційних ризиків та міжнародного контексту.

— Ви як член правління ААУ наголошуєте на необхідності залучення адвокатів із регіонів. Як посилити ефективність регіональних відділень ААУ, щоб вони стали реальними центрами професійного розвитку?

— Сильне регіональне відділення має будуватися на регулярних подіях, практичних форумах, спільних проєктах із центральними комітетами.

Важливо формувати локальні команди лідерів, які готові задавати темп: від проведення тренінгів до участі в обговоренні законодавчих змін. Львів, Одеса, Харків, Дніпро та інші міста не мають існувати окремими «островами». Вони повинні працювати синхронно, як частини єдиної адвокатської спільноти.

— Які практичні інструменти впливу ААУ на законотворчі процеси працюють найефективніше сьогодні?

— Наразі ААУ має реальний інструментарій впливу: він пов’язаний передусім з експертною роботою. Ми залучаємо адвокатів до аналізу законопроєктів, участі в робочих групах та обговоренні змін у профільних комітетах. Це дає змогу чітко вказувати на ризики для адвокатів та бізнесу й пропонувати коректні формулювання норм.

Для мене важливо, щоб участь адвокатури була не формальною, а предметною. Коли ми працюємо з текстами законопроєктів, надаємо фахові висновки або беремо участь у робочих дискусіях, тоді ця робота дає результат. Це також дає можливість не просто спостерігати за процесами, а формувати їх у частині, що стосується кримінальної юстиції та гарантій адвокатської діяльності.

— Які зміни у структурі кримінальних проваджень ви спостерігаєте в останні роки і як це формує нову реальність для практики?

— Останні роки сформували нову конфігурацію проваджень у сфері WCC. Адвокату доводиться працювати із ширшим контекстом: міжнародна взаємодія, військові закупівлі, силові методи правоохоронців.

Перше — антикорупційний блок. НАБУ та САП демонструють стабільно високі показники роботи й розширюють спроможність. Це збільшує кількість складних справ і вимагає детальнішої та комплекснішої аналітики.

Друге — cross-border. За 2023 рік Україна направила понад 600 запитів МПД, більшість із яких були розглянуті. У 2024 році екстрадовано 75 осіб, а строки розгляду запитів скоротилися від кількох тижнів до пів року. Розшук активів став результативним навіть у юрисдикціях Кіпру та ОАЕ.

Третє — Military WCC. Оборонні закупівлі й військові контракти стали окремим масивом справ. До економічних статей додають воєнні, що збільшує ризики для бізнесу.

Четверте — підхід БЕБ. За перше півріччя 2025-го зафіксовано понад 1300 проваджень проти бізнесу, майже 280 судових засідань щодо арешту майна, понад 1600 дозволів на негласні слідчі дії, понад 100 обшуків.

Також більш ніж у два рази зросла кількість клопотань про тримання під вартою.

Все це поступово формує нову практичну реальність: провадження стали комплекснішими, а для ефективного захисту потрібна ширша перспектива й глибше розуміння контексту.

— Cross-border — наша нова реальність: підозри за кордоном, арешти активів, екстрадиції. Чи потребує це фактичного переосмислення моделі захисту?

— Cross-border сьогодні дійсно потребує переосмислення підходів до захисту. Ми бачимо, що кордони у кримінальному процесі практично перестали існувати: зростає кількість MLA-запитів, фіксуються повідомлення про підозру за кордоном, арешти та екстрадиції.

У таких умовах модель захисту має змінюватися. У ній з’являється додатковий рівень — робота з іноземними юрисдикціями та інституціями. Це вимагає не лише розуміння внутрішнього процесу, а й здатності вибудовувати взаємодію з іноземними органами, аналізувати ризики арештів і екстрадицій, враховувати специфіку міжнародної співпраці.

Тому так, cross-border кейси фактично формують новий стандарт для практики WCC. І адвокатам потрібно бути готовими працювати в цих умовах — комплексно, структурно, з урахуванням міжнародного виміру кожної справи.

— Які інструменти захисту наразі найбільш актуальні для бізнесу?

— Найактуальніші інструменти захисту сьогодні — це превенція й швидка реакція. Бізнес має працювати так, ніби обшук або арешт майна може відбутися з хвилини на хвилину.

По-перше, сильний внутрішній комплаєнс. У сферах підвищеного ризику — оборонні контракти, закупівлі, податки — бізнес повинен мати чітко задокументовані рішення, розрахунки та процедури. Це основа для експертиз і спростування будь-яких умислів.

По-друге, готовність до силових дій: інструкції для персоналу, алгоритми під час обшуку, фіксація порушень, оперативний зв’язок з адвокатом.

І головне — постійна робота з командою захисту, яка розуміє специфіку та реальну практику правоохоронців. Це сьогодні дає бізнесу реальні шанси залишатися захищеним.

— Статистика демонструє активне застосування силових інструментів: обшуків, арештів, негласних дій. Чи можна говорити про зміну філософії роботи правоохоронних органів?

— Якщо подивитися виключно на статистику за 2024–2025 роки, можна говорити не просто про тренд, а про системне посилення силових методів роботи. Ми бачимо рекордну кількість проваджень у сфері господарської діяльності, різке збільшення обшуків, арештів майна, клопотань про тримання під вартою та негласних слідчих дій.

БЕБ створювали як аналітичний орган, який мав відійти від безпідставних обшуків і блокування роботи бізнесу. Але фактично силові методи так і залишилися основним інструментом. Провадження часто існують не для встановлення істини, а як спосіб тривалого тиску на компанії.

Ситуацію погіршує те, що економічні злочини продовжують розслідувати непрофільні органи. Також поширена практика штучної зміни підслідності та пошуку «зручних» судів. Усе це свідчить, що реальна філософія роботи правоохоронної системи не змінилася — силовий підхід залишається домінантним.

Джерело: видання «Юридична Газета»

Теги: новини партнерів, VB Partners