27 листопада 2025 року у стінах Верховного Суду розпочався XIV Судовий форум — провідна щорічна подія, в межах якої обговорюють стратегічні виклики і майбутнє правосуддя.

У перший день заходу судді, адвокати, представники органів суддівського врядування, законодавці зосередилися на трьох ключових напрямах: цифровій трансформації сектору правосуддя, реформі адвокатури та єдності судової практики.

З вітальним словом до учасників заходу звернувся Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко. Він наголосив, що повномасштабне вторгнення стало надзвичайним викликом для всієї правової системи, однак суди зберегли стійкість і продовжують виконувати свої функції. Навантаження на суди зростає, зокрема у складних справах, пов’язаних з базовими правами людини. У таких умовах, за словами пана Станіслава, важливо не лише підтримувати стабільність, а й формувати правові орієнтири, необхідні для функціонування держави в умовах війни та під час майбутньої відбудови.

Окрему увагу Голова ВС приділив міжнародному виміру роботи національної судової системи: «Ми працюємо з питаннями, які історично були закладені ще Римським статутом, і узгоджуємо їх із законодавством». Він також підкреслив, що сьогоднішній форум — це не лише платформа для обміну думками, а й дієвий інструмент, що дозволяє суддям, адвокатам і науковцям разом аналізувати ситуацію та ухвалювати рішення.

У своєму виступі Президент Асоціації правників України Микола Стеценко наголосив на важливій ролі АПУ як платформі професійного діалогу, який об’єднує представників усіх гілок влади, правничої професії та громадянського суспільства. Це дозволяє говорити не лише про реформу адвокатури чи боротьбу з корупцією, а й про більш складні процеси — притягнення до відповідальності за воєнні злочини, розвиток перехідного правосуддя та зміцнення правовладдя в цілому.

Він підкреслив, що спільна діяльність правничої спільноти має багатовимірне значення: «Для правників АПУ забезпечує професійний розвиток, наставництво та високу етичну культуру. Для суспільства — незалежну експертизу, підтримку постраждалих від війни, безоплатну правову допомогу та сприяння притягненню до відповідальності за міжнародні злочини. Для держави — участь експертів у реформуванні законодавства, процесах євроінтеграції, утвердженні верховенства права».

Під час відкриття форуму керівниця Проєкту ЄС «Право-Justice» Оксана Цимбрівська окреслила поточний контекст реформ у сфері правосуддя в Україні як винятково складний, але й надзвичайно відповідальний. Вона наголосила, що, попри повномасштабну війну, Україна активно просувається шляхом євроінтеграції, а рамку необхідних змін сьогодні формують два ключові документи — Дорожня карта з питань верховенства права та Звіт Європейської комісії щодо розширення.

Пані Оксана підкреслила, що система правосуддя — це цілісна екосистема, ефективність якої залежить від злагодженої роботи судів, прокуратури та адвокатури. Саме тому важливо забезпечити її баланс і цілісність, адже «глава 23 “Правосуддя і фундаментальні права”», що є частиною переговорного процесу з ЄС, відкривається першою і закривається останньою — від темпу змін у цій сфері залежить поступ України на шляху до Європейського Союзу.

Говорячи про цифровізацію, вона назвала її важливим інструментом забезпечення стійкості правової системи в умовах війни. Водночас Оксана Цимбрівська застерегла від надмірних очікувань: цифрові рішення не замінять незалежності суду чи передбачуваності практики, однак здатні підвищити прозорість, швидкість і доступність правосуддя.

Діджиталізація сектору правосуддя

Першу сесію форуму, присвячену цифровізації сектору правосуддя, модерувала Карина Асланян, експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив. Учасники обговорили досягнення та виклики у впровадженні цифрових рішень у судовій системі, зокрема плани подальшої діджиталізації в роботі ВККС, реформу судової статистики, перспективи використання штучного інтелекту у судовому адмініструванні та важливість узгодженої взаємодії між органами суддівського врядування. Серед питань також — розвиток правових баз Верховного Суду та міжнародний досвід цифрової трансформації правосуддя.

Під час свого виступу Леонід Сапельніков, заступник Голови Державної судової адміністрації України з питань цифрового розвитку, розповів про ключові досягнення в цифровізації судової системи за останній рік. За його словами, вже підготовлено концепцію розвитку, сформовано бачення на 2025 рік, запроваджено нові функціонали, а також передбачено відповідне бюджетне фінансування. Водночас він наголосив, що перш ніж масштабувати цифрові рішення, потрібно відчути, як саме працює система, і лише тоді впроваджувати зміни далі.

Окрему увагу спікер приділив створенню інформаційної інфраструктури правосуддя, зокрема трьом ключовим модулям — цифровому розвитку, інформаційній взаємодії та побудові систем, що генерують якісні дані. Пан Леонід підкреслив, що робота з даними — це не лише про технології, а про постійний моніторинг, аналіз рішень, навантаження і дисциплінарні аспекти. Це, за його словами, дає можливість оцінити ефективність функціонування всієї системи правосуддя.

Також спікер акцентував, що цифровізація — це інструмент для покращення якості правосуддя, а не самоціль. Йдеться про створення зручного та прозорого інформаційного середовища, що полегшує роботу судів і підвищує доступність правосуддя для всіх учасників процесу. «Це все — про логіку, коли цифрові рішення дозволяють оптимізувати роботу системи та допомогти учасникам процесу працювати швидше та прозоріше», — зазначив він.

Зоряна Стецюк, заступниця Міністра цифрової трансформації України, окреслила пріоритетні цифрові ініціативи, які Мінцифра реалізує у співпраці з Державною судовою адміністрацією. Вона акцентувала, що цифровізація правосуддя — ключова умова як для реформування системи, так і для її доступності в умовах війни. Серед уже запущених рішень — автоматичне надсилання виконавчих документів до застосунку «Дія», можливість обрати виконавця та повністю цифрове відкриття виконавчого провадження зі статусами в реальному часі.

Крім того, розробляється модуль формування проєктів судових рішень для типових категорій справ (зокрема, за ст. 124 і 125 КУпАП), що має розвантажити суддів і пришвидшити розгляд нескладних справ. Окремо пані Зоряна наголосила на важливості дистанційного доступу до правосуддя для громадян за кордоном — у «Дії» вже доступні сервіси подання процесуальних документів та сплати судового збору. Вона закликала до подальшого обміну досвідом і фідбеку, адже лише так, за її словами, можна створити зручні цифрові сервіси, які відповідатимуть реальним потребам користувачів.

Радниця першого віцепрем’єра-Міністра цифрової трансформації України Оксана Літвінова, у своєму виступі наголосила на стратегічному партнерстві між усіма ключовими гравцями, залученими до цифровізації правосуддя. Вона підкреслила, що сьогодні Мінцифра, Державна судова адміністрація, Вища рада правосуддя та НКЕК працюють злагоджено, маючи спільне бачення та чіткі цілі трансформації. За її словами, йдеться не лише про цифрові інструменти, а про глибинну зміну всієї логіки судових процесів, аби забезпечити максимально швидке та ефективне правосуддя.

Оксана Літвінова відзначила три сервіси, які вже працюють і змінюють взаємодію громадян із судами: судові сповіщення, доступ до судових рішень і можливість сплати штрафів онлайн. Вона наголосила, що за два роки майже 13 мільйонів людей вже скористалися цими послугами. Крім того, розробляються рішення для типових категорій справ, що мають зменшити навантаження на суддів та прискорити розгляд.

Також спікерка навела приклади реальної користі нових сервісів — зокрема, випадки, коли громадяни отримують рішення ще до того, як їх повідомляє адвокат. Вона підтвердила, що в найближчі місяці планується запуск електронного виконавчого документа, а наступного року — подальше розширення цифрових функцій у застосунку «Дія». Пані Оксана підкреслила, що мета Мінцифри — створити сучасну модель правосуддя, яка буде швидкою, доступною і орієнтованою на потреби користувачів.

Роман Сабодаш, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, детально розповів про ключові виклики та досягнення Комісії у впровадженні цифрових рішень. Він зазначив, що від початку роботи ВККС зіткнулася з проблемами, пов’язаними з якістю подання документів кандидатами. Впровадження електронної форми подачі стало першим кроком до розв’язання цієї проблеми: понад 2000 кандидатів уже скористалися новим інструментом, що дозволило зменшити навантаження на секретаріат і самих учасників добору.

Наступним напрямом цифровізації стало впровадження електронної форми іспитів. Спочатку використовувалося стороннє програмне забезпечення, але згодом Комісія перейшла на власну розробку. Пан Роман підкреслив, що хоча прогрес значний, потреби лишаються великими — автоматизована перевірка практичних завдань, оптимізація процесів і доступ до державних реєстрів залишаються критично важливими. Наприклад, наразі працівники Комісії змушені вручну отримувати інформацію про кандидатів із реєстрів, що займає надмірно багато часу, особливо за умов масового добору.

Окрему увагу спікер приділив відсутності повноцінної системи електронного документообігу в Комісії та необхідності створення електронного суддівського досьє, яке він назвав «абсолютно природним кроком». У планах також — запуск електронного кабінету кандидата, який полегшить комунікацію з ВККС, зменшить кількість звернень і зробить взаємодію більш прозорою. Підсумовуючи, Роман Сабодаш окреслив три стратегічні цілі: цифровий документообіг, суддівське досьє та кабінет кандидата, а також висловив надію, що ці проєкти буде реалізовано найближчим часом.

Головна національна експертка з питань модернізації судів Проєкту ЄС «Право-Justice» Світлана Майструк, головна національна експертка з питань модернізації судів Проєкту ЄС «Право-Justice», представила погляд міжнародних партнерів на цифрову трансформацію судової системи України — з позиції стандартів, очікувань і підтримки.

Експертка акцентувала увагу на трьох ключових умовах ефективної цифровізації. По-перше, це стратегічна сталість і відповідність уже ухваленим стратегічним документам — таким як концепція ЄСІКС, результати аудитів, Дорожня карта з питань верховенства права, Український Facility Plan та інші. Всі нові IT-рішення, на думку донорської спільноти, повинні ґрунтуватися на цих документах і попередньо напрацьованому досвіді.

По-друге, пані Майструк підкреслила важливість професійного IT-управління, яке відповідає європейським стандартам (зокрема, кібербезпека, GDPR, безперервність роботи). Вона звернула увагу на спільну ініціативу Проєкту ЄС із ДСА та ДП «Судові інформаційні системи» — впровадження ITSM-підходів та єдиних протоколів реагування на інциденти в судовій ІТ-інфраструктурі.

Третім критичним елементом експертка назвала інституційну координацію та сталу фінансову стратегію. Світлана Майструк застерегла від ризиків втрати темпів через відсутність координації або фінансування — як це вже сталося після припинення роботи одного з донорів. Вона наголосила, що цифрова трансформація має спиратися не лише на міжнародну допомогу, а й на підтримку з державного бюджету, з урахуванням системного масштабу ЄСІТС.

Підсумовуючи, пані Майструк висловила впевненість, що нова концепція цифрової трансформації української судової системи є не лише амбітною, але й реалістичною, а окремі напрацювання — такими, що вже сьогодні можуть слугувати прикладом для інших країн.

У своєму виступі Расім Бабанли, перший заступник керівника Апарату Верховного Суду, передав ключові меседжі від судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Яна Берназюка, який не зміг особисто взяти участь у форумі. Головна увага у зверненні пана Яна була зосереджена на темі використання штучного інтелекту (ШІ) у судовій адміністрації.

Ян Берназюк висловив підтримку інтеграції ШІ в роботу судів, проте наголосив на необхідності чітких правил, єдиного регламенту. За основу для внутрішнього документа запропоновано використати досвід судів Нью-Йорка. Наразі передбачається, що нове положення регулюватиме використання ШІ лише працівниками апарату суду (не суддями) й міститиме принцип: відповідальність за результат несе виключно людина. Також буде обов’язковим інформування про застосування ШІ — задля прозорості та контролю.

Расім Бабанли додав практичні приклади: переклад текстів, створення візуальних матеріалів для соцмереж, пошук джерел. Також він передав думку пана Яна про те, що важливо рухатися обережно. Не варто мріяти про повну автоматизацію правосуддя, а натомість фокусуватись на реалістичних, прикладних рішеннях.

Далі пан Расім розповів про практичний досвід Апарату Верховного Суду у сфері ШІ, зокрема про розробку бази правових позицій із 2021 року. Один із головних напрямів — удосконалення пошуку релевантної практики Верховного Суду. ШІ, за його словами, може суттєво підвищити ефективність такого пошуку, що є особливо актуальним для юристів, які працюють із великим обсягом інформації.

У своєму виступі суддя-спікер Дніпропетровського окружного адміністративного суду Андрій Рищенко наголосив, що штучний інтелект уже став частиною щоденної роботи юридичної спільноти, навіть якщо це ще не завжди формалізовано. Він нагадав, що за дослідженнями McKinsey, близько 30% роботодавців стикаються з використанням так званого «тіньового ШІ» — коли працівники самостійно застосовують інструменти ШІ без відома керівництва. Суддя підкреслив, що йдеться не про далеке майбутнє, а про сформований тренд, який потрібно усвідомлювати на рівні судової системи.

Основним викликом для цифрової трансформації пан Андрій назвав якість даних. Він зазначив, що без повноцінного, актуального й структурованого масиву судових рішень навіть найкращі моделі ШІ не зможуть працювати ефективно. За його словами, оновлення відкритих даних із судової практики відбувається із запізненням, що негативно впливає на точність будь-яких автоматизованих пошуків. Також він звернув увагу на необхідність створення сучасного електронного інтерфейсу, зручного для роботи суддів.

Спікер висловив переконання, що Україна має створити власну, адаптовану до реалій воєнного часу й обмежених ресурсів модель цифрового правосуддя. Він закликав зосередитися не лише на технічних можливостях ШІ, а й на тому, як ці інструменти можуть підвищити доступність правосуддя для громадян. Тривалі строки розгляду справ — це соціальна проблема, і технології здатні її пом’якшити. «Ми повинні використовувати ШІ — обережно, мудро, але невідкладно», — підсумував він.

Член Вищої ради правосуддя Роман Маселко акцентував на тому, що цифровізація — це не технологічна забаганка, а ключ до забезпечення реального доступу громадян до правосуддя. Він підкреслив, що в умовах війни, коли мільйони людей перебувають у різних частинах країни чи за кордоном, саме цифрові інструменти, зокрема відеоконференції, дозволяють підтримувати безперервність судового процесу. На його думку, держава має не лише зберігати ці рішення, а й активно інвестувати в їхній розвиток, зокрема за рахунок бюджетної підтримки.

Окрему увагу пан Роман приділив інституційним змінам. Він поділився, що цифрові інструменти можуть і повинні слугувати для прозорості конкурсів, ефективнішої роботи органів суддівського врядування та зниження навантаження на працівників. У цьому контексті він висловив підтримку застосуванню штучного інтелекту, підкресливши, що питання вже не в доцільності, а в способах впровадження. Він позитивно оцінив ініціативи суддів і апарату щодо навчання та поширення цифрових практик.

Завершуючи виступ, Роман Маселко наголосив на потребі якісних фахівців у сфері цифровізації. На його думку, лише посилення команд, які займаються цифровою трансформацією, дозволить досягти бажаних результатів. Він закликав до системної роботи та подякував партнерам, які підтримують ці процеси.

На завершення першої сесії форуму Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко подякував спікерам і учасникам за глибоку, змістовну дискусію. Він підтримав ідею впровадження цифрових інструментів у судовій системі, наголосивши, що все, що допомагає правосуддю, має використовуватися. Водночас він підкреслив необхідність дотримання фундаментальних принципів — справедливості, процесуальних рамок і довіри до суду. Пан Станіслав також зазначив важливість аналізу міжнародного досвіду з урахуванням українських реалій.

Презентація вдосконалення процесуальних кодексів

Сергій Гришко, Голова Комітету АПУ з процесуального права, керуючий АБ Сергія Гришка «Кверітіус Україна», представив напрацьовані Комітетом пропозиції змін до процесуального законодавства, які згодом будуть опубліковані на сайті АПУ. Йшлося про конкретні ініціативи, покликані усунути прогалини, що перешкоджають ефективному доступу до правосуддя: відсутність мінімального строку для подання заяв по суті, неоднозначне регулювання наслідків пропуску позовної давності, недосконалі механізми передачі справ за юрисдикцією.

Серед запропонованих змін — закріплення можливості подання альтернативних позовних вимог, які сьогодні фактично виключені з практики через хибне тлумачення норм. Також Сергій Гришко запропонував уніфікувати підходи до наслідків пропуску строків звернення до суду, взявши за основу модель адміністративного судочинства: залишення позову без руху з подальшою можливістю його відхилення за відсутності поважних причин.

Окрему увагу було приділено питанням імплементації Гаазької конвенції про угоди про вибір суду. Спікер наголосив, що без відповідних норм у процесуальних кодексах її застосування залишається обмеженим. Комплексне оновлення кодексів, на переконання пана Сергія, дозволить привести національне процесуальне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів, забезпечити більшу передбачуваність і справедливість судової процедури.

Реформа адвокатури

Під час другої сесії учасники зосередилися на аналізі поточного стану адвокатури в Україні, обговорювали системні виклики, проблеми адвокатського самоврядування та необхідність реформування інституційної моделі. Модерувала дискусію Ксенія Прохур, радниця Baker McKenzie.

Дар'я Писаренко, виконавча директорка ГО «Адвокат майбутнього», розпочала зі стратегічного меседжу: реформа адвокатури — це не лише внутрішній пріоритет, а й чітка вимога Європейської комісії, яка закріплена в офіційних документах. Вперше адвокатура настільки прямо згадується в євроінтеграційних звітах, що свідчить про її системне значення у реформуванні правової системи. Зокрема, йдеться про необхідність конкурентних та прозорих виборів до органів самоврядування, децентралізації системи органів самоврядування, змін до умов доступу до професії та дисциплінарної процедури.

Серед основних викликів, окреслених спікеркою, надмірна централізація системи самоврядування, технологічно застаріла система доступу до професії, формалізація підвищення кваліфікації. Пані Дар’я наголосила: «Система має стати відкритою, сучасною й такою, що справді представляє інтереси адвокатів». Центральним у реформі, на її думку, має стати запуск чесних, демократичних і технологічних виборів. Саме з цього кроку має початися реальна трансформація професії.

Під час виступу Денис Бугай, член Правління АПУ, партнер-засновник VB Partners, зосередився на семи ключових напрямках реформи адвокатури, які були сформульовані у відповідній резолюції АПУ. Він окреслив ці напрями як критично важливі для трансформації професії відповідно до європейських стандартів і сучасних викликів:

1. Реформування органів адвокатського самоврядування.
2. Чіткі, відкриті та конкурентні процедури обрання керівництва на всіх рівнях.
3. Регулярне проведення виборів в органах самоврядування.
4. Підвищення прозорості та підзвітності — як фінансової, так і інституційної.
5. Модернізація доступу до професії — зменшення суб’єктивізму, запровадження дистанційних та неупереджених процедур.
6. Ефективна система підвищення кваліфікації, що відповідає сучасним стандартам.
7. Прозорі та справедливі дисциплінарні процедури, що гарантують незалежність адвоката, високий рівень етики та захист від переслідувань.

Пан Денис окремо зупинився на проблемах фінансової непрозорості адвокатури. Він наголосив, що наявні звіти не дають уявлення про реальний стан речей, а відсутність незалежного аудиту лише посилює недовіру. Також спікер звернув увагу на застарілість процедур допуску до професії, які мають бути реформовані відповідно до принципів відкритості та доброчесності. У контексті дисциплінарної відповідальності він підкреслив, що нинішня система потребує балансування — вона має не лише карати, а й слугувати інструментом професійного регулювання.

Денис Бугай завершив виступ із меседжем, що адвокатура є інститутом правосуддя, а отже, прозорість і ефективність її функціонування є вимогою не лише професійної спільноти, а й усього суспільства.

Продовжила дискусію Ганна Лазарчук, членкиня Ради адвокатів України від Рівненської області. Вона акцентувала увагу на чотирьох питаннях, які згадуються у звіті ЄС щодо розширення та дорожній карті реформ: непроведення З’їзду адвокатів України, необрання двох членів Вищої ради правосуддя, приведення законодавства про адвокатуру у відповідність до кращих європейських практик і дисциплінарні процедури. Водночас вона критично поставилася до формулювань деяких з цих зауваг, наголошуючи, що низка проблем пов’язана не з реформами як такими, а з об’єктивними обставинами воєнного часу.

Так, вона пояснила, що проведення самого З’їзду наразі унеможливлене не через бездіяльність органів адвокатського самоврядування, а через відсутність можливості провести регіональні конференції у безпечний і легітимний спосіб. Щодо ідеї електронного голосування, пані Ганна наголосила, що така ініціатива технічно не готова, оскільки половина адвокатів досі не мають електронних кабінетів, а розробка відповідного програмного забезпечення вимагає ресурсів, яких адвокатура наразі не має.

Коментуючи зауваженні про необрання членів ВРП, вона наголосила, що адвокатура не може провести конкурс, оскільки це суперечить Конституції України, яка передбачає обрання представників виключно З’їздом. Адвокатура готова виконувати свої обов’язки, але за умови дотримання законодавства та в реаліях, які сьогодні існують.

Спікерка також звернула увагу, що український закон про адвокатуру, чинний з 2012 року, вже отримав позитивну оцінку Венеційської комісії і відповідає стандартам ЄС. Єдиним справжнім кроком до гармонізації з європейськими практиками вона назвала ратифікацію Конвенції про захист професії адвоката, до розробки якої долучалася українська адвокатура.

Іван Городиський, віцепрезидент Асоціації правників України та експерт Проєкту ЄС «Право-Justice», у своєму виступі наголосив на глибшій проблемі, ніж просто законодавчі зміни чи інституційне оновлення. Йдеться, за його словами, про кризу внутрішньої мотивації адвокатської спільноти.

Він провів паралель із періодом після 2014 року, коли, попри трагічні події, суспільство було натхненне і готове до змін. Натомість нині, після тривалого виснаження війною, суспільство охопила втома, й адвокатура — не виняток. Іван підкреслив, що не варто очікувати масової ініціативи знизу, і запит на реформу здебільшого буде виходити зовні — від Європейської комісії або від невеликої кількості залучених фахівців.

Він також звернув увагу на байдужість значної частини адвокатської спільноти до діяльності органів самоврядування. За його словами, для багатьох адвокатура зводиться до формального статусу і виконання базових вимог, як-от сплата внесків чи сканування QR-кодів, без залучення до розвитку професії чи захисту її незалежності. Це, на його думку, хибна і загрозлива тенденція.

Іван Городиський також звернув увагу на ситуації, коли представники самоврядних органів відкрито визнають неспроможність впливати на дотримання адвокатських запитів. Він навів приклад, коли місцева рада адвокатів просила відкликати звернення, мотивуючи це тим, що немає сенсу, все одно суди не реагують.

Він зауважив, що реформа відбудеться в будь-якому разі, бо цього вимагає євроінтеграційний процес. Але є ризик, що вона буде формальною і не вирішить ключових проблем. Без внутрішнього запиту й оживлення самої корпорації — коли кожен адвокат буде відчувати себе частиною живої спільноти, здатної до діалогу, критики й оновлення — якісних змін не буде.

«Ми на початку довгого шляху. І якщо адвокатура не оживе зсередини — усе зведеться до формальностей. А надто дорого нам даються ці зміни, щоб дозволити собі таку розкіш», — резюмував Іван Городиський.

Забезпечення Верховним Судом єдності судової практики: дискусійні аспекти та точки напруги

Третя сесія форуму була присвячена пошуку балансу між правовою визначеністю та гнучкістю судової практики. Під модерруванням Ірини Кобець, партнерки Юридичної групи LCF, учасники обговорили виклики у підтриманні єдності правових позицій Верховного Суду, зокрема — конкуренцію висновків, ефективність касаційних фільтрів, критерії виключної правової проблеми та часту передачу справ до Великої Палати. Сесію розпочали з виступу судді Соломʼянського районного суду м. Києва Катерини Застрожнікової. Як підкреслила модераторка, саме суд першої інстанції формує перше враження громадян про судову систему: «Яким чином суд першої інстанції буде розглядати справу, як швидко це буде, як ефективно — і залежить довіра до всієї судової системи».

Катерина Застрожнікова акцентувала увагу на тому, як правові висновки Верховного Суду впливають на правозастосування в судах першої інстанції. Вона наголосила, що саме суди першої інстанції є першою ланкою, з якою взаємодіє громадянин, і саме від якості їхньої роботи залежить рівень довіри до всієї судової системи. Суддя поділилася власним досвідом аналізу правових висновків та підбору релевантних позицій, що відповідають змісту конкретних правовідносин, які розглядає суд.

Разом з тим, вона підкреслила, що судді першої інстанції не мають автоматично дублювати висновки Верховного Суду. Пані Катерина наголосила на важливості збереження незалежності суддівського розсуду: «Суддя повинен мати сміливість самостійно проаналізувати норму, дати їй правозастосування і, якщо потрібно, сформувати нову позицію, яка згодом може бути врахована і Верховним Судом». Водночас судді мають орієнтуватися на ієрархію правових позицій, зокрема — пріоритет надавати останнім висновкам Великої Палати, далі — позиціям об’єднаних палат, і лише потім — колегій.

Суддя також звернула увагу на виклики, з якими стикаються судді першої інстанції при роботі з динамічним масивом правових висновків: законодавство змінюється, суспільні відносини еволюціонують, а висновки, сформульовані ще кілька років тому, можуть втратити актуальність. У цьому контексті вона відзначила важливість якісної навігації в правових позиціях — як через дайджести Верховного Суду, так і через професійні телеграм-канали, що надають швидкий доступ до актуальної практики.

Радник Голови Верховної Ради України та старший партнер HILLMONT PARTNERS Андрій Нижний у своєму виступі детально проаналізував низку системних чинників, які ускладнюють забезпечення єдності судової практики Верховного Суду. Спираючись на власний досвід роботи в судовій, адвокатській та законодавчій сферах, він запропонував низку точкових змін до процесуального законодавства, які, на його думку, допомогли б подолати ці бар’єри.

Серед ключових проблем спікер виокремив: велику кількість постанов Верховного Суду та неефективність касаційних фільтрів; нечіткість у визначенні, що саме є висновком щодо застосування норми права; непослідовну практику касаційних судів і відсутність ефективного механізму для узгодження суперечливих висновків; жорсткі межі касаційного перегляду та високі бар’єри для передачі справ до палат і Великої Палати. Він також звернув увагу на те, що рішення Великої Палати ухвалюються більшістю від присутніх суддів, а не від її повного складу, що впливає на стабільність практики, як і постійна змінюваність складу Великої Палати.

Окрему увагу Андрій Нижний приділив ідеї вдосконалення касаційних фільтрів за європейським зразком — шляхом виокремлення критеріїв допуску справ до розгляду, зокрема суспільного інтересу, значення для сторін та важливості для розвитку єдиної правозастосовної практики. Також він запропонував внести зміни до ст. 315 ГПК, щоб чітко закріпити виокремлення висновків про застосування норм права у мотивувальній частині рішень Верховного Суду.

Віталій Уркевич, Секретар Великої Палати Верховного Суду, виступив із докладним аналізом ролі та функцій Великої Палати у забезпеченні єдності судової практики. Він звернув увагу на унікальність структури цієї судової колегії в Україні, яка налічує 21 суддю, включаючи представників усіх касаційних юрисдикцій. Такий склад, за його словами, безумовно впливає на організацію роботи: від ухвалення рішень до динаміки обговорень. Пан Віталій наголосив, що Велика Палата не має бути інструментом автоматичного повторення вже сформованих правових висновків, а повинна зосереджуватись на справах, які дійсно потребують її втручання.

Спікер окреслив три ключові підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати: юрисдикційний спір, необхідність відступу від раніше сформованої позиції, а також наявність різних підходів у межах Верховного Суду. При цьому, за його словами, юрисдикційні спори нині надходять рідко завдяки змінам у процесуальних кодексах. Щодо відступів, він повідомив, що у 2024 році Велика Палата здійснила 39 таких рішень, із яких близько 25 стосувалися позицій касаційних судів. Це свідчить про активну роботу щодо усунення внутрішніх розбіжностей у правозастосуванні.

Окремо пан Віталій зупинився на темі «виключної правової проблеми» — поняття, яке, попри широке застосування, не має визначення в законодавстві. З часом, за його словами, Велика Палата напрацювала два критерії — кількісний та якісний, з останнім як основним. Якісний критерій включає, зокрема, новизну правовідносин, відсутність законодавчого врегулювання або потребу у зверненні до принципів права. Він також зазначив, що нині Велика Палата переважно передає справи до об’єднаних палат, якщо вони не мають міжюрисдикційного характеру, що сприяє ефективнішому функціонуванню судової системи.

Голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач наголосила, що єдність судової практики — це не мета сама по собі, а інструмент для досягнення вищих цілей: правової визначеності, рівності перед законом і, найголовніше, відновлення довіри суспільства до судової системи. Вона підкреслила, що дискусії щодо правових позицій не повинні зводитися до вимог беззастережного наслідування Верховному Суду, оскільки це може загрожувати суддівській незалежності. Натомість важливо забезпечити баланс між єдністю і свободою суддівського розсуду, особливо на рівні першої інстанції.

Пані Лариса також підтримала думку, що роль судів першої та апеляційної інстанцій не повинна применшуватися. Вона наголосила, що без цих ланок система не функціонуватиме повноцінно. За її словами, твердження про масові помилки в застосуванні правових позицій з боку місцевих судів є перебільшеними — у більшості випадків судді дотримуються правових висновків, і проблема часто полягає в очікуваннях або підходах сторін, а не у правозастосуванні.

Звертаючись до аналітики, спікерка навела статистику: за час роботи нового Верховного Суду (з 2017 по 2025 рік) було ухвалено понад 1,5 млн судових рішень, зокрема понад 259 тисяч постанов. Для порівняння, Верховний Суд України за вісім років ухвалив лише 81 600 рішень. Водночас, за цей період Велика Палата здійснила лише 69 відступів від попередніх висновків, що свідчить про відносну стабільність і послідовність у правозастосуванні. Вона також закликала замислитися, чи доречно повертатися до інструментів на кшталт постанов Пленуму — характерних переважно для пострадянських країн — коли європейська модель надає більше гнучкості та підтримує незалежність суду.

На завершення першого дня форуму учасники переглянули документальний фільму «Іменем твоїм: правосуддя в умовах війни», що створений за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice».

В основі кінострічки — пʼять історій про суддів, кожна з яких доводить, правосуддя тримається на конкретних людях, на їхній стійкості й принципах. Переглянути фільм можна на YouTube-каналі Проєкту ЄС «Право-Justice».

Асоціація правників України висловлює вдячність Верховному Суду за підтримку в організації першого дня форуму, а також дякує співорганізаторам події Проєкту ЄС “Право-Justice” та Expertise France, генеральному партнеру — Юридичній групі LCF, партнерам — AVER LEX, VB PARTNERS, партнерам сесій — Ario Law Firm, INTEGRITES, Queritius, однодумцям — AMBASSADORS, Асоціації приватних виконавців України та Baker McKenzie.