Камерна зустріч «Жіноче обличчя юридичної професії під час війни», організована Асоціацією правників України, відбулася 14 березня в київському ресторані SANPAOLO.

У попередні роки АПУ проводила Форум жіночого лідерства, котрий був майданчиком для натхнення, нетворкінгу й розкриття лідерського потенціалу. Цьогорічний захід став переосмисленням цієї традиції з огляду на реалії воєнного часу.

Нові реалії та їхній вплив на життя жінки-юриста й стали темою для обговорення того вечора. За чашкою чаю та кави адвокатки, юрисконсультки, керівниці юридичних департаментів компаній та інші представниці правничої професії порефлексували з таких питань:

• Жінка, бізнес та війна — mission is possible
• Де шукати натхнення та мотивацію?
• Як адаптувати плани та пріоритети в умовах невизначеності?
• Work-life balance: чи актуально в умовах сьогодення?
• Життя на дві країни: про вибір «їхати чи залишатись», життя на дві країни та почуття провини

Спікерками заходу були:

• Наталія Лиса, директорка з юридичних питань та комплаєнсу «Нестле Україна і Молдова»;
• Вікторія Огриза, керівниця юридичного департаменту компаній PepsiCo в Україні;
• Валерія Коломієць, заступниця Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції;
• Вікторія Фоменко, партнерка, керівниця податкової та митної практики INTEGRITES;
• Інна Хомич, директорка з правових питань групи компаній «Нова Пошта».

Модерувала зустріч Ольга Просянюк, членкиня Правління АПУ, керуюча партнерка АО AVER LEX.

Жінки розповіли, як і де їх заскочив початок повномасштабного російського вторгнення, через які випробування вони пройшли впродовж першого року великої війни, що змінилося в їхньому житті за цей час. Юристки також поділилися досвідом, як їм вдається зараз поєднувати бізнес або роботу із сімейними обов’язками. До бесіди долучилися не лише спікерки, а й ті, хто прийшов як слухач.

Наприкінці зустрічі гості розповіли, що їх надихає та мотивує в нинішні важкі часи:

Вікторія Огриза: «Я вчуся грати на скрипці. Минулого року я була у відрядженні в Барселоні. Там в одному місці я слухала, як хлопець грав на скрипці. Це було миттєве натхнення. Скрипка — це важко, але я практична. Я вирішила, що так мій мозок буде тренуватися, я робитиму щось нове, я буду на чомусь сфокусована. Це настільки важко, що мені цікавий сам процес».

Інна Хомич: «Як мене навчив мій коуч, потрібно орієнтуватися на п’ять основних драйверів твоєї поведінки. От мій основний драйвер — «будь сильною». Коли я порівнюю себе з людьми, яким набагато гірше, я кажу собі: «Ану, зберися! Ти можеш! Ти зробиш!». Я чітко розумію, що може мотивувати мене. У когось інший драйвер. Потрібно обрати щось своє».

Вікторія Фоменко: «[Мені допомагає] розпорядок дня, план на день, коли я можу зробити якісь рутинні речі. Я зрозуміла, що рутина дуже організовує й допомагає зібратися з думками. А мотивує мене зворотний зв’язок. Для мене є досить важливим, коли люди бачать цінність моїх порад, дій. Це стосується і професійної діяльності, і приватного життя. Будь-який зворотний зв’язок мене надихає та мотивує, і я так само намагаюся віддавати це і рідним, і колегам».

Наталія Лиса: «Я думаю, життєву енергію мені дають люди, ось такі їхні історії, які сьогодні прозвучали. Я собі теж кажу: «Наталю, бери й роби. У тебе ще не так усе складно й драматично — впораєшся». Ось ці справжні людські історії, історії перемог — бо це вже перемоги — надихають мене найбільше».

Валерія Коломієць: «Декілька місяців тому я сказала б, що [мене надихають] йога й медитація. Зараз я із впевненістю можу сказати, що це навчання в Києво-Могилянській бізнес-школі. Я розумію, що мене це зараз неймовірно драйвить, тому що це, по-перше, дає мені можливість подивитися на будь-яку життєву й робочу ситуацію як на щось більше й системне та в перспективі розуміти, що і як робити. По-друге, нові знання — це просто фантастика, вони дають бажання рухатися вперед».

Ольга Просянюк: «Якщо говорити про особисте, то мене надихає мій чоловік, мене надихають мої діти. Якщо говорити про професійне, то ви не уявляєте, яка я щаслива, як я люблю свою роботу. Коли я потрапляю в судове засідання — я веду кримінальні справи, — для мене це все, для мене нічого іншого не існує, я про все інше забуваю. Є тільки я і процес. Я приходжу в офіс — я всіх люблю. Мене надихає моя команда. Мене надихають мої клієнти, хоч у нас практика й важка. Заради цього я живу».

Асоціація правників України планує продовжувати серію заходів про виклики для жінок та їхні досягнення під час повномасштабної війни й відкрита до пропозицій та ідей на цю тему.