31 жовтня 2025 року Асоціація правників України провела IP UKRAINE NOW — провідну конференцію, присвячену трансформації сфери інтелектуальної власності України в умовах євроінтеграції.

Відкриваючи подію, Тетяна Лисовець, Віцепрезиденка АПУ, старша партнерка АК «Соколовський і партнери», висловила слова вдячності Силам оборони України та українським правникам, які нині захищають державу на фронті. Учасники заходу вшанували пам’ять загиблих Героїв хвилиною мовчання.

Олександр Циборт, заступник Міністра економіки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, окреслив ключові результати роботи міністерства у сфері гармонізації законодавства з правом ЄС. Він нагадав, що у грудні 2024 року Україна успішно представила свої позиції в межах Кластеру 2 «Внутрішній ринок» під час переговорів про вступ до ЄС, зокрема щодо блоку інтелектуальної власності.

Пан Олександр повідомив, що до серпня 2025 року підготовлено чотири системні законопроєкти — у сферах авторського права, торговельних марок, патентів і комерційної таємниці. Вони передбачають глибоку адаптацію українського законодавства до європейських стандартів, зокрема перехід на прозорі механізми винагороди авторам, оптимізацію процедур у патентній сфері, нові підходи до захисту комерційної таємниці та скорочення строків реєстрації торговельних марок. Водночас, як наголосив Олександр Циборт, законодавчі зміни — лише половина шляху, адже без цифрової трансформації й реінжинірингу процесів реформа не буде ефективною. Саме тому Міністерство економіки спільно з УКРНОІВІ працює над комплексною концепцією цифровізації послуг у сфері ІВ, щоб зробити їх швидкими, прозорими й доступними для всіх користувачів.

Голова Комітету АПУ з інтелектуальної власності, керівниця юридичного департаменту Sport Labs Group, юридична радниця Meta.ua Тетяна Харебава звернула увагу на сталість уваги до сфери ІВ, попри всі виклики війни. «Ми зберігаємо інтерес до надзвичайно важливих речей — нашого інтелектуального капіталу. Війна закінчиться, але здобутки залишаться. І вже зараз важливо зрозуміти, як ми їх будемо охороняти й захищати», — зазначила вона.

Тетяна Огневʼюк, заступниця Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності, партнерка AMBASSADORS, наголосила на пріоритетах своєї компанії: «Наша робота — це інтелектуальний фронт. Ми підтримуємо Збройні сили, інноваційні проєкти та майданчики для фахового обговорення. Саме у таких середовищах формується спільна перемога».

Партнерка Doubinsky & Osharova Вікторія Сопільняк подякувала Асоціації правників України за створення платформи, яка об’єднує найсильніших фахівців сфери та дозволяє не просто дискутувати, а спільно напрацьовувати нові стандарти та підходи. «Ми живемо в часи стрімких змін — і саме інтелектуальна власність як ніяка інша сфера це відчуває. Ми фактично стоїмо на сторожі цих змін. Бажаю всім плідного форуму і закликаю залишатися з нами до кінця дня — адже на завершення ми також підготували багато цікавого», — підкреслила експертка.

Ірину Ошарову відзначено за внесок у розвиток сфери інтелектуальної власності в Україні (посмертно)

Важливим моментом відкриття IP UKRAINE NOW 2025 стало вручення відзнаки Асоціації правників України Ірині Ошаровій — видатній фахівчині, яка стояла біля витоків становлення сфери інтелектуальної власності в Україні. Відзнаку, якою АПУ вшановує її професійну спадщину та вагомий внесок у розвиток правничої спільноти, вручила Голова Комітету АПУ з інтелектуальної власності Тетяна Харебава. Від імені Ірини Олександрівни нагороду отримала Тетяна Шпакович, партнерка Doubinsky & Osharova.

Ірина Ошарова була серед перших атестованих патентних повірених незалежної України. Її діяльність охоплювала як технічну експертизу (завдяки інженерній освіті), так і висококваліфіковану юридичну практику. У 1993 році вона стала співзасновницею юридичного агентства «Дубинський і Ошарова», яке стало одним із провідних в Україні у сфері інтелектуальної власності.

Протягом десятиліть Ірина Олександрівна розвивала практику реєстрації об’єктів промислової власності, супроводжувала портфелі ІВ, вела апеляційні процедури, працювала з міжнародними аспектами захисту прав. Її внесок сприяв не лише формуванню високих стандартів юридичної допомоги, а й розвитку правової культури в Україні. Завдяки її щоденній роботі, стратегічному баченню та міжнародному визнанню, ім’я Ірини Ошарової посідає важливе місце в історії правничої спільноти нашої країни.

Інтелектуальна власність та євроінтеграція: нові правила гри для бізнесу й інновацій

Першу сесію події модерувала Тетяна Харебава, Голова Комітету АПУ з інтелектуальної власності, керівниця юридичного департаменту Sport Labs Group, юридична радниця Meta.ua.

Під час дискусії спікери зосередилися на ключових аспектах адаптації українського законодавства до норм ЄС, обговорили нову стратегію України у сфері інтелектуальної власності, цифровізацію сервісів та їх сумісність з європейськими підходами. Також йшлося про практичні кейси захисту прав ІВ на європейських ринках, роль інтелектуальної власності у масштабуванні компаній, зокрема під час угод M&A та IPO, а також про значення євроінтеграції для держави, бізнесу та професійної спільноти.

Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка у своєму виступі окреслив тривалий шлях, який пройшла Україна у сфері формування законодавства з інтелектуальної власності. У 90-х роках, за його словами, багато норм запозичувалися з російського законодавства — з огляду на мовну та технічну зрозумілість. Згодом почалася переорієнтація на європейські підходи, але ця адаптація тривалий час була добровільною і політично вмотивованою.

Нині ж, наголосив спікер, Україна перебуває у фазі формальних переговорів з Європейською комісією, що принципово змінює юридичний статус процесу. «Підпис Єврокомісії знімає правову невизначеність, зміцнює довіру до України з боку міжнародних партнерів і робить наші правові дії передбачуваними», — зазначив він.

Кінцева мета — створення такої правової екосистеми, у якій рішення щодо інтелектуальної власності, ухвалене, наприклад, у Житомирі, матиме таку ж юридичну силу і визнання, як і аналогічне рішення в одній із країн ЄС.

Цифрова трансформація інструментів ІВ — це крок до рівноправної участі на ринку ЄС

Під час обговорення цифрового напряму євроінтеграції у сфері інтелектуальної власності Олександр Циборт, заступник Міністра економіки України з питань цифрового розвитку, трансформацій і цифровізації, наголосив на важливості забезпечення доступу українського бізнесу до європейських цифрових сервісів. Він повідомив про інтеграцію України до системи TMview, що дозволяє українським торговельним маркам бути видимими на рівні Європейського Союзу. Наступним кроком має стати повна цифрова трансформація процедур реєстрації ІВ — з акцентом на швидкість і зручність для бізнесу.

Олександр Циборт також звернув увагу на важливість міжнародного партнерства у цифровій сфері. Український досвід із цифровими інструментами, зокрема в розробці цифрового договору на ринку праці, викликає інтерес європейських колег — зокрема, у Німеччині. Як підкреслив спікер, такі ініціативи демонструють, що українські рішення вже сьогодні можуть бути джерелом натхнення для європейської цифрової політики.

Водночас, за словами пана Олександра, під час війни цифрова трансформація відбувається швидкими темпами, і адаптація до політик ЄС уже не є лише запозиченням — Україна ділиться власними напрацюваннями та формує практики, які мають потенціал для міжнародного масштабування.

Директорка УКРНОІВІ (ІР офісу) Олена Орлюк під час виступу окреслила сучасний стан та перспективи розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні крізь призму євроінтеграційних процесів. Вона відзначила позитивну динаміку — зростання кількості заявок та реєстрацій за основними правами ІВ, що свідчить про активність бізнесу та загальне зростання креативного потенціалу в країні.

Спікерка наголосила на важливості впровадження європейських стандартів та цифрової трансформації системи, зокрема у частині торгівельних марок. Вона відзначила активну співпрацю з Міністерством економіки у цьому напрямі, а також підкреслила необхідність формування повноцінного сервісу для бізнесу, який дозволить ефективно обирати між національними та міжнародними процедурами охорони прав.

Серед ключових викликів вона назвала якість патентних заявок: значна їх частина потребує доопрацювання, що затягує строки розгляду. Це, своєю чергою, формує недовіру до системи. Орлюк наголосила на важливості професійного супроводження заявок, розширення корпусу патентних повірених та підвищення якості роботи в сфері. За її словами, лише у такому випадку система зможе гарантувати очікувану швидкість та якість послуг для бізнесу, що критично важливо в умовах інтеграції в європейську ІВ-екосистему.

Дмитро Таранчук, директор з правового забезпечення АТ «Фармак», акцентував на важливості належного захисту інтелектуальної власності під час виходу на європейські ринки. Він відзначив, що практично всі сучасні угоди, як в Україні, так і у світі, стосуються технологій, які є об’єктами ІВ — зокрема, приклади угод з участю Kyivstar і Uklon, де основною цінністю став саме програмний продукт.

Особливу увагу він приділив питанню "patent linkage" у фармацевтичному секторі. Дмитро окреслив поточну судову практику в Україні, яка переважно захищає позицію оригінаторів, попри те, що законодавство передбачає так звану «виняткову норму Болара», яка дозволяє підготовку до реєстрації генериків до завершення дії патенту. Він також зупинився на нещодавніх законодавчих змінах, що врегульовують реєстрацію лікарських засобів без порушення прав патентовласників — за умови попереднього письмового повідомлення.

Окремо було наголошено на унікальному потенціалі України в розвитку технологій подвійного призначення, особливо в контексті воєнного часу. Спікер підкреслив, що українські рішення в сфері дронів і систем РЕБ є водночас ефективними й економічно досяжними — що надає перевагу над надто дорогими західними аналогами.

Партнер Arzinger Тарас Кислий акцентував увагу на визначальній ролі інтелектуальної власності у зростанні технологічних компаній. За його словами, близько 99% угод, що укладаються на ринку — в Україні та у світі — так чи інакше пов’язані з технологіями, які є об'єктами інтелектуальної власності. Він підкреслив, що успішне структурування таких транзакцій неможливе без належного захисту й передачі прав ІВ.

Особливу увагу доповідач приділив сектору miltech. Формула успіху українських оборонних стартапів, за його словами, ґрунтується на комбінації обмежених ресурсів, необхідності виживання, унікального бойового досвіду, високого інженерного рівня та креативності. Прикладом ефективного масштабування в цій сфері став кейс стартапу SWARMER, що поєднує штучний інтелект і автономні системи для координації «роїв» безпілотників. У 2023 році стартап залучив 15 млн євро інвестицій від американської компанії Broadband Capital Investments — ключовим активом стали саме ІР-права на технології.

Пан Тарас  також окреслив низку викликів у сфері ІВ у miltech-сегменті: експортний контроль, секретність, класичні помилки в оформленні прав, різне бачення цінності ІВ з боку стартапів та інвесторів. Водночас він наголосив і на можливостях: гнучкість у структуруванні, податкові пільги, динамічне нарощування вартості активу, а також позитивне сприйняття ІВ з боку інвесторів.

Ярослав Огнев’юк, керуючий партнер AMBASSADORS, керівник практики ІВ, у своєму виступі наголосив, що шлях України до Європейського Союзу — це вже не предмет дискусій, а зафіксований стратегічний вектор, визначений у Конституції та інших документах. Водночас він закликав не плекати ілюзій щодо того, що український бізнес «чекають» у Європі: для успішної інтеграції потрібно демонструвати реальну конкурентоспроможність.

Спікер навів приклади успіхів українського креативного та технологічного сектору, які вже отримали визнання в Європі — зокрема, музика Руслани й Джамали, експорт курятини, застосунок «Дія», який купують публічні замовники в інших країнах. Він також зазначив, що ЄС в умовах гібридних викликів посилюватиме захист своїх економічних кордонів, а інтелектуальна власність відіграватиме ключову роль у цьому процесі — з акцентом на охорону ноу-хау та комерційних секретів.

Пан Ярослав звернув увагу, що навіть ідеальні закони не гарантують ефективного захисту бізнесу без належної практики їх застосування. За його словами, «менталітет Європи — це виконати закон, менталітет України — як його обійти», що потребує глибокої трансформації правової культури. Він підкреслив, що для успішного вступу в ЄС після 2030 року Україні потрібно орієнтуватися не на поточні правила, а на майбутню візію Союзу, щоби інтегруватися як конкурентоспроможна держава.

Авторське право та суміжні права у цифрову епоху. Майбутнє регулювання штучного інтелекту в Україні. Перспективні законодавчі зміни у рамках євроінтеграційного процесу

Другу сесію, присвячену питанням авторського права, цифрової трансформації та правового регулювання штучного інтелекту в Україні, модерувала Вероніка Мильцева, адвокатка, експертка з міжнародного регулювання ШІ та учасниця Sandbox при Міністерстві цифрової трансформації України. У центрі дискусії — новий проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права», цифрова трансформація системи авторських прав, практичні рекомендації з відповідального використання ШІ, розробка української великої мовної моделі, а також правовий статус віртуальних активів у контексті євроінтеграційних змін.

Олег Дубно, менеджер ШІ-напрямку в Міністерстві цифрової трансформації України, представив ключові ініціативи держави у сфері розвитку та регулювання штучного інтелекту. Він зазначив, що Україна активно інтегрує європейські підходи, зокрема через участь у розробці Конвенції Ради Європи про ШІ, демократію та права людини. У рамках цього процесу наша країна бере участь у фіналізації методології HUDERIA — інструменту оцінки ризиків ШІ-систем із точки зору впливу на права людини. Українська сторона вже тестує її у співпраці з експертною спільнотою та бізнесом, щоб адаптувати до реальних потреб користувачів.

Пан Олег також розповів про розвиток саморегулювання у сфері ШІ. Чотирнадцять українських компаній вже підписали добровільний Кодекс відповідального використання ШІ. Наступний етап — створення саморегулівного органу та регулярне публічне звітування про запобіжники, які впроваджуються в компаніях. Із 2026 року такі звіти стануть обов’язковими.

Ще один важливий напрям — рекомендації з відповідального ШІ. Уже розпочато підготовку гайдів для секторів HR і фінансів, які незабаром будуть оприлюднені. Крім того, Міністерство працює над єдиним українським словником ШІ-термінів у співпраці з ТУНОТ, щоб забезпечити уніфіковане розуміння термінології. Друга ітерація словника вже відкрита для доповнення.

Заступниця директора УКРНОІВІ (ІР офісу) Любов Майданик зосередила свій виступ на викликах, які виникають у сфері авторського права в умовах розвитку генеративних технологій та штучного інтелекту.

Експертка звернула увагу на підходи, що сформувалися в англо-саксонських країнах, зокрема на доктрину «fair use», яка дозволяє в окремих випадках використання охоронюваних об’єктів без згоди правовласника, якщо це служить суспільним інтересам. За словами Любові Майданик, такий підхід заснований на прецедентному праві й враховує економічні та культурні чинники розвитку конкретної держави. Водночас вона зазначила, що безконтрольне застосування подібних механізмів може «загальмувати розвиток принципів інновацій», тому Україні варто обережно підходити до адаптації цих моделей.

Окремо спікерка наголосила на європейському досвіді регулювання цієї сфери — зокрема на Директиві (ЄС) 2019/790 про авторське право в цифровому середовищі, яка вводить поняття «text and data mining». Вона пояснила, що в ЄС дозволяється наукове використання даних, навіть якщо вони містять об’єкти інтелектуальної власності, за умов дотримання технічних обмежень. Для науки передбачено бездосудовий ліцензійний дозвіл, тоді як для бізнесу діють договірні механізми. Проте, як підкреслила Любов Майданик, кожна країна-член має власну реалізацію, тож наразі немає уніфікації» та спільного інформаційного стрижня.

Вона також відзначила важливість налагодження співпраці між бізнесами у сфері створення контенту — прикладом чого є пілотні проєкти в DRC Брюсселя, де компанії спільно працюють над інтеграцією систем, що генерують музику. «Ми маємо зрозуміти, що не можуть існувати два світи паралельно», — підкреслила експертка. Водночас, за її словами, Україна, перебуваючи лише на початку процесу імплементації європейських норм, має «більше гнучкості» для формування власного підходу, адаптованого до національних реалій.

Дмитро Ніколаєвський, головний юрист Проєктного офісу з розвитку цифрової економіки Міністерства цифрової трансформації України, присвятив свій виступ темі правового статусу віртуальних активів та особливостям регулювання цього ринку в Україні.

Експерт окреслив історію питання, нагадавши, що ще у 2021 році Верховна Рада ухвалила закон № 2074 «Про віртуальні активи», який визначає базові правила функціонування ринку. Водночас документ досі не набув чинності, оскільки його запуск прив’язано до внесення змін до Цивільного кодексу України. «І фреймворк, і правила здійснення мали набути дії, але без відповідних змін у ЦК закон поки що не працює», — пояснив Дмитро Ніколаєвський.

Він також зазначив, що попри підготовчу роботу та активні обговорення з експертною спільнотою, парламент попереднього скликання не зміг забезпечити ухвалення повного пакета супровідних законопроєктів. Один із них, за словами спікера, передбачав внесення термінологічних змін до Податкового кодексу — зокрема, визначення правил оподаткування операцій з віртуальними активами, що дозволило б запустити ринок.

Окрему увагу Дмитро Ніколаєвський приділив питанням оподаткування. Він нагадав, що наразі пропонується два варіанти: спрощена ставка 5 % від валового доходу або стандартна — 18 %. «Це не пільгова ставка, — підкреслив він, — а просто альтернатива, яка має діяти тимчасово, поки люди не можуть підтвердити всі свої доходи».

У контексті філософії ринку віртуальних активів спікер зауважив, що його природа спочатку формувалася як альтернатива класичній фінансовій системі. «Крипта створювалась як незалежна від держави. Люди, які стояли біля її витоків, були радше ідеологами, ніж інвесторами», — зазначив він. Тепер же, за словами Ніколаєвського, держава має довести свою спроможність бути ефективним адміністратором цього ринку — створювати зрозумілі правила, забезпечувати захист прав користувачів і водночас не перешкоджати розвитку інновацій.

Завершуючи, він поділився прикладом позитивної взаємодії держави з бізнесом у сфері цифрової економіки, підкресливши, що звернення підприємців до держструктур має сприйматися не як «формальна процедура», а як «класичний бізнесовий кейс» ефективного партнерства.

Про вплив штучного інтелекту на сферу інтелектуальної власності та юридичну практику розповів Петро Білик, партнер практики технологій та інвестицій Juscutum.

На початку він навів приклад першого у світі винаходу, автором якого визнано штучний інтелект, — проєкту DABUS. «Йому вдалося отримати патент в Південно-Африканській Республіці, де закон не вимагає, щоб автором була людина. В інших країнах, зокрема у Великій Британії та США, суди, навіть на рівні верховних інстанцій, відмовили у визнанні ШІ автором», — пояснив експерт. Цей прецедент, за словами Петра Білика, став поштовхом до дискусії про те, «де закінчується людський внесок і починається внесок штучного інтелекту».

Він нагадав, що технологічний прогрес у цій сфері розвивається надзвичайно швидко. «Лише за останні два роки ми перейшли від GPT-3 до сучасних систем, які здатні будувати зв’язки й агентні системи без складного кодування», — зазначив юрист. У цьому контексті він послався на професора Оксфорду, який виділяє три стадії розвитку ШІ в юридичній практиці:
– асистент — коли ШІ допомагає юристам виконувати рутинні завдання;
– агентна система — коли частина процесів автоматизується, а юрист працює з результатом;
– повна автономність — коли ШІ самостійно надає послуги, як це вже відбувається в окремих британських компаніях.

«Можливо, ця третя стадія ніколи не настане. А можливо — через 20 років. Побачимо», — додав Петро Білик.

Окремо експерт звернув увагу на судову практику у сфері використання даних для навчання моделей ШІ. У Німеччині та Нідерландах, за його словами, вже з’являються справи, у яких компанії оскаржують законність використання авторських текстів і зображень у процесі тренування моделей. Один із таких кейсів стосувався концепції decent data marketing — компанія стверджувала, що використання блогових матеріалів було законним, однак суд розглядав це як потенційне порушення прав.

Петро Білик підкреслив, що юридичні стратегії у таких справах стають дедалі складнішими, адже мова йде про мільярди одиниць інформації, і не завжди очевидно, чи отримано згоду від кожного суб’єкта авторських прав. Він також зауважив, що деякі компанії обходять обмеження, використовуючи некомерційні організації для збору даних, які потім передаються комерційним структурам. Така практика, на думку експерта, створює «сіру зону» у сфері правового статусу даних та інтелектуальної власності, і саме тут юристи відіграватимуть ключову роль у формуванні майбутніх стандартів.

Олена Андрієнко, заступниця директора з правових питань Publicis Groupe Ukraine, членкиня Експертно-консультаційного комітету з питань розвитку сфери ШІ в Україні при Міністерстві цифрової трансформації України, керівниця Етико-правового напряму розвитку української великої мовної моделі ШІ, звернула увагу на питання відповідальності людини в епоху автоматизації.

Експертка підкреслила, що попри швидке впровадження штучного інтелекту, ми все одно залишаємо за собою ключову функцію — функцію нагляду і відповідальності. На її думку, це є тим елементом, який не може бути делегований навіть найрозвиненішим системам. «Можна передати алгоритму частину задач, але відповідальність за результат і за наслідки рішень завжди залишається за людиною», — наголосила вона.

Олена Андрієнко зазначила, що нинішній тиск — і політичний, і соціальний, і інституційний — фактично змушує суспільство шукати нові підходи до управління. Водночас перші експерименти, за її словами, рідко бувають успішними, оскільки в умовах постійного навантаження державних, судових та правоохоронних органів бракує часу для обережного тестування технологій.

Вона акцентувала, що в епоху цифрової трансформації важливо зберігати людський контроль над процесами, особливо у сферах, пов’язаних із правосуддям, публічним управлінням та етикою. «Наше завдання — не замінити людину машиною, а вибудувати алгоритми, які будуть передбачуваними та підзвітними», — зазначила експертка.

Також пані Олена висловила переконання, що саме Україна має потенціал створити унікальний державний проєкт із впровадження штучного інтелекту в публічне управління. Проте, за її словами, перед цим необхідно чітко визначити межі відповідальності, щоб технології працювали на користь суспільства, а не замість нього.

Права на торговельні марки та винаходи — законодавчі зміни на шляху до ЄС

В межах третьої сесії експерти обговорили ключові новели проєкту Закону України «Про охорону прав на торговельні марки», перші результати застосування закону щодо імплементації положення Болар, а також майбутні зміни, пов’язані з data exclusivity у сфері лікарських засобів. Дискусію модерував Олександр Мамуня, керуючий партнер Mamunya IP, заступник Голови Комітету АПУ з інтелектуальної власності.

Під час виступу Тетяна Терехова, начальниця департаменту розвитку сфери промислової власності УКРНОІВІ (IP офісу), представила основні новації проєкту Закону України «Про охорону прав на торговельні марки», який розробляється в межах адаптації законодавства України до актів acquis ЄС.

Експертка зосередила увагу на змінах у процедурі експертизи національних та міжнародних заявок на торговельні марки, зокрема на впровадженні “post-grant” механізму заперечень та оновленому порядку скасування реєстрації. Вона пояснила відмінності між національною та міжнародною системами реєстрації, включно з тримісячним строком для подання заперечень і початком п’ятирічного періоду використання торговельної марки.

Окремо Тетяна Терехова зупинилася на нових абсолютних і відносних підставах для відмови в реєстрації, серед яких — заборона на реєстрацію позначень, що містять символіку тоталітарних режимів чи елементи, пов’язані з агресією росії. Також представлено положення про сертифікаційні та колективні торговельні марки й механізми охорони ТМ ЄС після вступу України до Євросоюзу.

Вілья Вішунайте, керуюча партнерка TRINITI JUREX, патентна повірена, окреслила ключові відмінності між системами реєстрації торговельних марок за абсолютними та відносними підставами.

Експертка наголосила, що в юрисдикціях із ex officio-системою офіс інтелектуальної власності самостійно перевіряє як абсолютні, так і відносні підстави для відмови, тоді як у опозиційній системі власники раніше зареєстрованих марок самі повинні захищати свої права, подаючи заперечення. Вона підкреслила, що обидві моделі мають свої переваги: ex officio забезпечує більший захист і чистоту реєстру, натомість опозиційна система дає бізнесу більше гнучкості та контролю.

Посилаючись на приклади США та Китаю, Вілья Вішунайте зазначила, що навіть без заперечення з боку правовласника офіс може самостійно відмовити в реєстрації схожого знака. Експертка також звернула увагу на важливість активного використання торговельних марок, адже це ключова умова збереження їх чинності.

Серед практичних рекомендацій спікерка порадила власникам торговельних марок встановлювати моніторинг нових заявок, збирати докази використання, підтримувати актуальність портфеля і використовувати угоди про співіснування як ефективний інструмент захисту.

Під час виступу Мирослава Коваль-Лавок, радниця Baker McKenzie Ukraine B.V., патентна повірена України, представила основні новели проєкту Закону України «Про охорону прав на торговельні марки», спрямованого на гармонізацію національного законодавства з директивами та регламентами ЄС.

Експертка наголосила, що зміни стосуються не лише оновлення окремих норм, а трансформації всієї системи регулювання торговельних марок — від подання заявки до механізмів оскарження. Серед ключових новацій: запровадження сертифікаційних і колективних торговельних марок, чітке розмежування абсолютних і відносних підстав для відмови, скорочення строків експертизи та підвищення прозорості процедур.

Мирослава Коваль-Лавок звернула увагу, що тепер відносні підстави для відмови розглядатимуться лише за наявності заперечення від правовласника, а отже, зростає роль активності бізнесу у моніторингу ринку та захисті своїх прав. Водночас державний орган не зможе ініціювати такі процедури самостійно.

Окремо спікерка відзначила появу інституту «мовчазної згоди», за яким відсутність дій власника більш ранньої ТМ може обмежити його право на оскарження реєстрації пізнішої. Також вона наголосила на європейському вимірі законопроєкту: після набрання чинності Угодою про вступ до ЄС дія торговельних марок ЄС поширюватиметься на територію України.

Підсумовуючи, експертка зазначила, що ухвалення цього закону стане важливим кроком на шляху євроінтеграції та модернізації системи захисту прав інтелектуальної власності, водночас вимагатиме від правовласників адаптації до нових процедур і активнішої позиції в управлінні своїми брендами.

Про практичне застосування положення Болар у фармацевтичній сфері України та його вплив на діяльність генеричних компаній розповів Олександр Козирєв, керівник юридичного департаменту Teva Україна.

Експерт зазначив, що після ухвалення змін до законодавства компанії-виробники генеричних препаратів отримали право подавати заявки на державну реєстрацію лікарських засобів ще до завершення строку дії патенту на оригінальний препарат. Раніше така можливість блокувалася через судові заборони. Нині вже п’ять генеричних компаній подали відповідні заявки до Державного експертного центру МОЗ України.

Олександр Козирєв підкреслив, що подача заявки є лише першим кроком, за яким слідує річна процедура експертизи — оцінка матеріалів, формування висновку експертного центру та подальше рішення МОЗ про державну реєстрацію лікарського засобу.

У контексті правового регулювання спікер звернув увагу на рішення Конституційного Суду України (2019 р.), згідно з яким правовідносини, що виникли до набуття чинності новим законом, продовжують регулюватися старими нормами. Відповідно, заявки, подані до 16 серпня 2023 року, розглядаються за попередніми правилами, а нові — вже відповідно до оновленого законодавства, яке знімає відповідальність за подання генеричних заявок під час дії патенту.

Таким чином, положення Болар забезпечує баланс між правами патентовласників та потребами ринку, сприяючи швидшому доступу генеричних лікарських засобів до українських пацієнтів після завершення патентного захисту.

Віталій Савчук, партнер LA Law Firm, у своєму виступі детально пояснив практичні наслідки імплементації положення Болар у фармацевтичному секторі України. Він зазначив, що ухвалення відповідного закону стало результатом складної та багаторівневої роботи — численних консультацій із профільними міністерствами, парламентськими комітетами та бізнесом.

За словами спікера, ухвалений Закон № 4454-IX дозволяє реєструвати генеричні лікарські засоби під час дії патенту на оригінальний препарат, проте забороняє будь-яку комерціалізацію чи промоцію до завершення строку його дії. Це дає змогу українським фармвиробникам готуватися до виходу на ринок одразу після закінчення патентного захисту, що відповідає практиці ЄС.

Віталій Савчук також акцентував на ризиках для порушників прав інтелектуальної власності: закон передбачає можливість скасування державної реєстрації лікарського засобу та застосування штрафних санкцій у розмірі від 100 % до 500 % від отриманого доходу. Окрему увагу експерт приділив питанню ексклюзивності даних, яка з 1 січня 2027 року діятиме за європейською моделлю та стане додатковим запобіжником захисту інновацій у фармацевтичній сфері.

ІР-захист у дії: судові та адміністративні інструменти

В межах четвертої сесії учасники обговорили практичні аспекти захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Під модеруванням Тетяни Кудрицької, партнерки AEQUO, та Вікторії Сопільняк, партнерки Doubinsky & Osharova, дискутували про ефективність судових та адміністративних механізмів, актуальні тенденції у вирішенні спорів, а також виклики, з якими стикаються правовласники під час захисту своїх ІР-прав у сучасних умовах.

Ігор Бенедисюк, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, представив дві судові справи, що стосуються застосування додаткових охоронних сертифікатів (ДОС) на лікарські засоби.

У першій справі — щодо лікарського засобу Kenzi японської компанії — суд розглядав питання правильності обчислення строку подання заявки на отримання ДОС після внесення змін до законодавства. Компанія подала заявку, керуючись попередньою редакцією закону, де шестимісячний строк рахувався до завершення дії патенту. Після змін цей строк почав обчислюватися від дати державної реєстрації лікарського засобу. Через це заявник пропустив новий строк, і Укрпатент відмовив у наданні сертифіката.

Ігор Бенедисюк звернув увагу, що ситуація виникла через зміну формулювання статті 27 відповідного закону, що вплинуло на порядок подання заявок. У своїй доповіді він зосередився на аналізі аргументів сторін та позиції суду щодо тлумачення норм, які визначають момент початку відліку строку подання заяви на додаткову охорону.

У другій справі — щодо лікарського засобу Darzalex® (GENMAB A/S) — суд також аналізував питання строків подання заяви на додаткову охорону. Заявник подав заявку після спливу передбаченого законом шестимісячного строку. Орган інтелектуальної власності відмовив у видачі сертифіката, вказавши, що строк є матеріально-правовим і не підлягає поновленню.

Ігор Бенедисюк звернув увагу, що суд дійшов висновку: пропуск строку, встановленого законом для подання заяви на ДОС, не може бути виправданий, а сам строк має імперативний характер. Водночас суд детально дослідив обставини подання заявки, порядок набрання чинності змін до законодавства та правомірність дій Укрпатенту. Підсумовуючи, спікер зазначив, що обидві справи — і щодо Kenzi, і щодо Darzalex® — демонструють необхідність точного дотримання процесуальних строків та уважного ставлення заявників до зміни нормативного регулювання.

Заступник директора УКРНОІВІ та голова Апеляційної палати Владислав Білоцький розповів про сучасні тенденції у роботі цього органу. Він підкреслив, що Апеляційна палата є незалежним колегіальним органом, який розглядає заперечення проти рішень щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяви про визнання таких прав недійсними повністю або частково, а також заяви про визнання торговельних марок добре відомими в Україні.

Серед ключових змін спікер відзначив цифровізацію процедур — електронне подання документів, участь у засіданнях у режимі відеоконференції, автоматизований розподіл справ і публікацію рішень. Було також запроваджено можливість застосування медіації під час розгляду справ, що розширює інструменти досудового врегулювання.

У 2024 році Апеляційна палата відновила роботу як колегіальний орган і розглянула понад 300 справ, зокрема щодо торговельних марок, винаходів, промислових зразків і визнання добре відомих ТМ.

Владислав Білоцький навів приклади рішень палати, серед яких — відмова у реєстрації позначення, що містило імітацію малого Державного герба України, а також справа щодо торговельної марки “HOLY MOLY”, у якій було встановлено, що зображення може суперечити принципам моралі та публічному порядку.

Спікер зазначив, що Апеляційна палата орієнтується на практику ЄС, прагнучи підвищити ефективність, передбачуваність і справедливість досудового захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

Євгеній Компанець, адвокат, PAKHARENKO & PARTNERS IP and Law Firm, представив аналітичний огляд стану захисту прав інтелектуальної власності в Україні в контексті діяльності правоохоронних та митних органів.

Спікер навів статистичні дані щодо кримінальних правопорушень за ст. 229 КК України з 2021 по 2025 роки, звернувши увагу на динаміку після створення Бюро економічної безпеки (БЕБ). За його словами, БЕБ поступово перебирає на себе функції з розслідування таких справ, однак у регіонах, де ще не створені територіальні управління, розслідування продовжують підрозділи Національної поліції.

Євгеній Компанець наголосив, що на сьогодні жодне з кримінальних проваджень, які супроводжує БЕБ, ще не завершене вироком. Така ситуація пов’язана з відсутністю єдиного підходу до виконання вироків у частині знищення контрафактної продукції. Він підкреслив необхідність уніфікації практики, зокрема створення системи електронного обліку речових доказів та реєстру їх зберігання, а також запровадження єдиного підходу до процедури знищення контрафакту.

Окрему увагу спікер приділив реалізації ініціативи «Економічний щит», яка має забезпечити рівні правила для бізнесу, що дотримується законодавства, та зміцнити довіру до державних інституцій.

Крім того, Євгеній Компанець навів приклади справ, у яких PAKHARENKO & PARTNERS IP and Law Firm забезпечила ефективну взаємодію з митними органами — зокрема, понад 500 призупинень митного оформлення контрафактних товарів у 2025 році, частину з яких уже знищено за участю представників правовласників.

У підсумку він окреслив основні шляхи вдосконалення системи: підвищення кваліфікації детективів, посилення співпраці між правовласниками та органами досудового розслідування, удосконалення документування порушень і запровадження дієвої процедури знищення контрафактної продукції.

Батл щодо «статусу» добревідомих торговельних марок

Фінальним акордом конференції став батл щодо «статусу» добре відомих торговельних марок, який викликав жваве обговорення серед учасників заходу. Дискусію модерували Тетяна Кудрицька, партнерка AEQUO, та Вікторія Сопільняк, партнерка Doubinsky & Osharova.

У батлі зійшлися двоє досвідчених фахівців у сфері інтелектуальної власності — Антон Коваль, партнер Doubinsky & Osharova, та Сергій Глотов, керуючий партнер АО «YOURS PARTNERS», асоційований професор факультету права Вільнюського університету, експерт Ради Європи.

Під час дискусії учасники змагалися у правових аргументах, обговорюючи питання: чи може визнання торговельної марки добре відомою бути самостійною позовною вимогою. Перед початком батлу учасники події взяли участь в інтерактивному голосуванні: 62% висловилися «так», тоді як 38% — «ні».

Роль арбітрів узяли на себе Василь Крат, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, Тетяна Терехова, начальниця департаменту розвитку сфери промислової власності УКРНОІВІ (IP офісу), та Юлія Прохода, директорка ДП «ІНТЕЛС-Україна», адвокатка, патентна повірена України.

Антон Коваль представив позицію на підтримку того, що визнання торговельної марки добре відомою може бути самостійною позовною вимогою, а отримане рішення має загальний, “erga omnes” характер, тобто поширюватися не лише на сторони спору, а й мати правове значення для всіх.

Він наголосив, що добре відома торговельна марка — це не просто юридичний факт, а окремий правовий статус, який надає власнику розширену правову охорону. За словами спікера, чинне законодавство України, зокрема стаття 25 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та стаття 20 Господарського процесуального кодексу, прямо дозволяють визнавати торговельну марку добре відомою в судовому чи адміністративному порядку.

Антон Коваль підкреслив, що підхід inter partes, який обмежує дію рішення лише сторонами конкретної справи, суперечить як міжнародним актам — Паризькій конвенції, Угоді TRIPS, спільним рекомендаціям ВОІВ, — так і національним нормам. Такий підхід, за його словами, створює низку проблем: відсутність правової визначеності, суперечливість судової практики, ускладнення роботи РНВ та ризики для інвестиційного клімату.

За наведеними даними, в Україні з 2003 по 2023 рік визнано 241 добре відому торговельну марку, з них 61 — у судовому порядку та 180 — Апеляційною палатою. Водночас за останні п’ять років суди не ухвалили жодного рішення про визнання ТМ добре відомою, що свідчить про фактичну зупинку судової практики у цій сфері.

У своїх рекомендаціях спікер закликав:

• зберегти в законопроєкті норму статті 25 чинного закону;
• передбачити в законі окремий розділ про добре відомі торговельні марки;
• відновити норму щодо охорони неспоріднених товарів;
• створити Державний реєстр добре відомих торговельних марок із чітко визначеними реквізитами рішення.

Підсумовуючи, Антон Коваль підкреслив, що підхід “erga omnes” відповідає міжнародним стандартам, забезпечує стабільність правової системи та підвищує інвестиційну привабливість України.

Сергій Глотов представив протилежну позицію — що визнання торговельної марки добре відомою не може бути самостійною позовною вимогою.

Він наголосив, що торговельна марка є економічним активом, а її «відомість» — це фактична обставина, а не окреме суб’єктивне право. За словами експерта, суд не є реєстраційним органом і не має виконувати функцію з присвоєння статусу, а лише оцінює доведеність фактів у межах конкретного спору. Саме тому добре відомість марки має значення лише “inter partes”, тобто між сторонами справи, і не створює загального правового ефекту.

Сергій Глотов навів міжнародні приклади, підкресливши, що у країнах ЄС та США суди не визнають торговельні марки добре відомими поза контекстом конкретних справ — це питання оцінюється ситуативно, як доказовий факт, а не як самостійна дія. Натомість адміністративна процедура визнання, як в Україні, Китаї чи Індії, є винятком, що не відповідає усталеним правовим підходам.

Юрист також підкреслив, що предмет позову — це право або обов’язок, а не факт, а отже, вимога про визнання марки добре відомою як окрема позовна дія є процесуально некоректною. Висновок експерта — добре відомість торговельної марки повинна доводитися в межах конкретного спору як факт, що має правове значення, а не через окреме провадження.

В свою чергу, арбітри поділилися думками.

Василь Крат у своєму коментарі звернув увагу на процесуальні особливості позовів про визнання торговельної марки добре відомою. Він зазначив, що чинне законодавство не передбачає окремого способу захисту у вигляді такого визнання, а суд не може виконувати функції реєстраційного органу. Суддя навів аналогії з іншими категоріями справ, зокрема щодо визнання права власності чи самочинного будівництва, де рішення суду може створювати або підтверджувати право, проте дія таких рішень обмежується сторонами спору.

Василь Крат також порушив питання, чи може рішення про визнання торговельної марки добре відомою мати зворотну дію в часі та чи поширюється його ефект на всіх осіб, чи лише на сторони конкретної справи. Суддя наголосив, що така конструкція викликає сумніви з точки зору процесуальної логіки та потребує подальшого обговорення правової природи відповідних вимог.

Юлія Прохода у своєму коментарі зізналася, що напередодні батлу змінила власну позицію щодо визнання добре відомих торговельних марок. Якщо раніше вона підтримувала підхід про окрему позовну вимогу на підтвердження такого статусу, то після аналізу міжнародної практики дійшла висновку, що визнання добровідомості має здійснюватися в межах конкретного спору про порушення прав.

Вона зазначила, що в більшості країн світу суди не ухвалюють окремих рішень про визнання марки добре відомою — цей факт доводиться лише у процесі розгляду справи. Юлія Прохода навела приклади з відомими брендами, зокрема Johnnie Walker і «П’ять капель», щоб показати, що статус добре відомої марки може змінюватися з часом і не завжди прив’язаний до конкретного власника.

Також експертка звернула увагу на процесуальний аспект: стаття 20 Господарського процесуального кодексу визначає категорії справ, а не матеріально-правові способи захисту, тому не може бути безпосередньою підставою для формулювання окремої позовної вимоги про визнання торговельної марки добре відомою. На її думку, такі справи мають розглядатися як спори щодо визнання чи захисту прав, а не як самостійні провадження.

Тетяна Терехова підтримала підхід визнання торговельних марок добре відомими у межах конкретних правовідносин, а не як окрему дію із загальним ефектом. Вона наголосила, що такий підхід відповідає практиці ЄС і дозволяє враховувати динаміку використання торговельної марки, актуального власника, частку на ринку та зміну репутації бренду з часом. Фіксація статусу «добре відомої» один раз, за її словами, може створювати надмірні переваги для правовласника та шкодити балансу інтересів.

Виступаючи також як експертка у сфері гармонізації законодавства, Тетяна Терехова зупинилася на понятті торговельних марок із репутацією, що передбачене статтею 16 Угоди ТРІПС. Вона пояснила, що такий статус забезпечує ширшу правову охорону — не лише для споріднених товарів, а й для неспоріднених, якщо використання марки іншими особами може завдати шкоди її репутації чи створити неправомірні переваги. Експертка підкреслила, що ці положення вже враховані у проєкті нового закону, який узгоджується з європейськими підходами до захисту ТМ.

Після жвавого обговорення та аргументів учасників результати повторного голосування змінилися: 58% учасників відповіли, що визнання торговельної марки добре відомою не може бути самостійною позовною вимогою, тоді як 42% залишилися прихильниками протилежної позиції. Це засвідчило, що батл дійсно вплинув на погляди аудиторії та спонукав до переосмислення підходів у правозастосуванні.

Асоціація правників України висловлює вдячність спікерам, модераторам, учасникам, а також партнерам події, зокрема: генеральним партнерам: AMBASSADORS і Doubinsky & Osharova, партнерам сесії: AEQUO, Baker McKenzie, LA Law Firm, MAMUNYA IP, META, PAKHARENKO & PARTNERS IP and Law Firm та однодумцю Sayenko Kharenko

________

У межах IP UKRAINE NOW 2025 відбувся благодійний аукціон, організований у межах громадської ініціативи «Help Ukraine», яку представляє Данило Бенатов. Завдяки активності учасників вдалося зібрати 21 000 грн на підтримку українських патентних повірених у ЗСУ та ремонт медичних авто для прифронтових громад. Окремо 5 000 грн було зібрано за лот із книгою «Броньований розум» — на потреби військових 138 Центру спецпризначення. Ще майже 8 000 грн учасники задонатили на виготовлення мобільних лазне-пральних комплексів для бойових бригад у співпраці з БФ «Рій». Загальна сума зібраної допомоги сягнула майже 35 000 грн.