Відбувся третій вебінар із серії заходів, присвячених перехідному правосуддю, організованої Інститутом прав людини Асоціації правників України (UBAHRI) спільно з Міжнародним центром перехідного правосуддя (ICTJ), Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та організацією Truth Hounds. Цього разу обговорення було присвячене досвіду Сьєрра-Леоне, яка після багаторічної руйнівної громадянської війни стала прикладом впровадження комплексного підходу до встановлення правди, відповідальності та примирення.

Понад десять років країна перебувала у вирі насильства, що супроводжувалося воєнними злочинами, масовими порушеннями прав людини та глибокою кризою довіри до інституцій. Запрошені спікери обговорили, як Сьєрра-Леоне вдалося поєднати діяльність Комісії правди і примирення, Спеціального суду, а також реалізувати (чи ні) механізми компенсацій і реформ. Особлива увага була приділена тому, наскільки релевантним є цей досвід для України в контексті війни та побудови справедливого миру.

Модерувала обговорення Інна Ліньова, директорка Інституту прав людини Асоціації правників України. Відкриваючи захід, вона подякувала співорганізаторам і наголосила, що вебінар присвячено досвіду Сьєрра-Леоне, яка у багатьох аспектах стала взірцем для запровадження механізмів перехідного правосуддя. Україна прагне наслідувати цей приклад, зокрема в частині забезпечення відповідальності та створення спеціального трибуналу за злочин агресії проти нашої держави.

Девід М. Крейн, колишній головний прокурор Спеціального суду для Сьєрра-Леоне та засновник Global Accountability Network, розпочав свій виступ зі спогадів про співпрацю з Бінтою Мансарай ще з 2002 року, коли вони вперше розпочали унікальну програму публічних зустрічей (town hall) із жертвами конфлікту в Сьєрра-Леоне. «Жертви прагнуть розповісти свої історії, і це необхідно враховувати при формуванні системи відповідальності — як у Сьєрра-Леоне, так і в Україні», — зазначив він.

Він наголосив, що Україна має реальні шанси досягти справедливості через спеціальний трибунал щодо злочину агресії. «Нам не потрібно винаходити колесо — ми вже це робили. Ми притягнули до відповідальності чинного президента, і зробимо це знову. Володимир Путін чує наші кроки і розуміє, що правосуддя неминуче», — звернув увагу спікер.

Девід М. Крейн окреслив чотири хвилі міжнародної відповідальності: від Нюрнберзького трибуналу до сучасних ініціатив, таких як Спеціальний трибунал щодо агресії проти України. Зокрема, він згадав справу Чарльза Тейлора, яку очолював як головний прокурор: «Ми не лише звинуватили і засудили колишнього президента Ліберії, ми створили прецедент, що ні один глава держави не вище закону».

Спікер акцентував на стратегічному підході до створення і функціонування Спеціального суду для Сьєрра-Леоне. На відміну від інших міжнародних трибуналів, тут з самого початку була чітко визначена мета, строк дії та конкретна стратегія, що дозволило завершити роботу суду швидше та ефективніше за інші аналогічні інституції.

Одним із ключових факторів успіху він назвав тісну взаємодію з населенням. Команда суду провела масштабну програму залучення громадськості, вони особисто відвідували громади по всій країні, слухали свідчення очевидців і будували довіру до судового процесу. Такий підхід дозволив зробити правосуддя зрозумілим і близьким для людей, які найбільше постраждали від конфлікту.

Девід М. Крейн також наголосив на необхідності паралельного функціонування правосуддя та встановлення правди. Спеціальний суд і Комісія правди та примирення працювали одночасно, але незалежно, не використовуючи матеріали одне одного як доказову базу. Такий поділ забезпечив довіру суспільства до обох інституцій і підкріпив легітимність усього процесу.

Окремо він згадав про новаторські підходи суду до кваліфікації злочинів: були вперше на міжнародному рівні визнані такі діяння, як примусова участь дітей у конфлікті, сексуальне рабство, насильство на ґрунті статі та напади на миротворців. Злочини проти жінок і дітей стали центральними в обвинуваченнях, що, за словами спікера, було принципово правильним рішенням.

На завершення він висловив підтримку Україні, наголосивши, що боротьба за справедливість є морально і юридично виправданою, а майбутнє притягнення винних до відповідальності — неминуче.

У своєму виступі Бінта Мансарай, секретарка Резидуального спеціального суду для Сьєрра-Леоне, акцентувала увагу на особливостях і викликах управління спеціальними трибуналами. Вона наголосила, що головним завданням адміністрації суду є забезпечення ефективного функціонування всіх його органів задля виконання мандату — притягнення до відповідальності тих, хто несе найбільшу відповідальність за воєнні злочини. Однак у випадку Сьєрра-Леоне це означало лише кількох осіб серед десятків тисяч учасників конфлікту, що створювало виклик у сприйнятті справедливості з боку місцевого населення.

Пані Мансарай поділилася, що через обмеженість юрисдикції й ресурсів у суспільстві виникало багато запитань: чому суд карає лише окремих осіб, тоді як багато інших залишаються поза увагою. Саме тому важливою складовою роботи суду стала масштабна програма з інформування та взаємодії з населенням — outreach, яка дозволила пояснювати мандат трибуналу, його обмеження та логіку відбору обвинувачених. Вона підкреслила, що такі програми мають починатися ще до створення самого суду, щоб не втратити довіру громадськості.

Особливу увагу спікерка приділила фінансовим і логістичним викликам. Суд мав працювати в умовах повного руйнування інфраструктури, не було електроенергії, води, зв’язку, доріг. Усе доводилося створювати з нуля, що суттєво збільшувало вартість функціонування. Крім того, бюджет суду був повністю залежний від добровільних внесків донорів, що вимагало постійного фандрейзингу й дипломатичних зусиль. Водночас це створювало ризики звинувачень у політичному впливі, які доводилося активно спростовувати.

Завершуючи, Бінта Мансарай наголосила на важливості побудови систем збереження й архівації документів від самого початку діяльності суду. За її словами, належне управління, прозорість і сталість — це основа довіри до трибуналів і ключ до досягнення справжнього правосуддя.

На співвідношенні між миром і справедливістю зосередився у своєму виступі Володимир Гришко, юридичний радник Truth Hounds. Він провів паралелі з досвідом Сьєрра-Леоне, де попри положення мирної угоди про амністію для всіх сторін конфлікту, Спеціальний суд все ж визнав її недійсною щодо міжнародних злочинів. Це підтвердило важливу тезу, що амністія не може бути застосована до воєнних злочинів, злочинів проти людяності чи геноциду.

Пан Володимир наголосив, що сталий мир неможливий без елементів правосуддя. Він підкреслив, що навіть попри обмежені ресурси, слід зосередитися на так званих «високовпливових» справах — символічних кейсах, які матимуть потужний ефект для суспільства, зокрема злочини проти жінок і дітей. Такі справи здатні формувати суспільну думку, зміцнювати міжнародну підтримку й задавати стандарти відповідальності.

Експерт також акцентував на важливості дотримання міжнародних зобов’язань. Конвенції про запобігання тортурам, геноциду, численні рішення міжнародних судів — усе це свідчить про те, що міжнародне право не допускає амністій для найтяжчих злочинів. Як приклад, він згадав справу «Сімоне» в Аргентині, яка дозволила поновити судові процеси після десятиліття безкарності через прийняті закони про амністію.

Також Володимир Гришко застеріг, що ігнорування елементів правосуддя у післявоєнному врегулюванні для України матиме серйозні наслідки. Це може призвести до політичного небажання розслідувати злочини, браку фінансування, втрати експертної підтримки й зрештою — до «сплячої» фази безкарності. Тому, на його думку, сталий мир має включати справедливість як невід’ємний елемент.

Завершуючи вебінар, учасники підкреслили складність теми амністій у контексті міжнародних злочинів і важливість не поступатися принципами правосуддя заради формального миру. Вони погодилися, що уроки Сьєрра-Леоне, попри інші масштаби та природу конфліктів, залишаються цінними для України. Особливо актуальним є прецедент, що міжнародні злочини — не предмет переговорів, і не можуть бути «анульовані» політичними домовленостями. Учасники також зійшлися на думці, що трибунал для злочину агресії може стати «стабілізуючим гіроскопом» у бурхливому морі політичної реальності, й навіть якщо сьогодні це лише початок, вже зараз закладається фундамент довготривалого миру через справедливість.

Переглянути відеозапис події можна на YouTube-каналі АПУ.